Фантазія — жанр інструментальної музики, зокрема симфонічної; твір вільної форми фантастичного змісту.
У минулому композитори намагалися надати своїм композиціям чітко визначеної форми, наприклад, рондо або сонати. Якщо композитор відчував потребу у вільному вираженні своїх вражень, уявлень та емоцій поза межами усталених форм, чудовим виходом для нього було звернутися до фантазії — найбільш вільної форми з-поміж інших. Назва цього жанру походить від грецького слова «фантас», що означає «уява». Із плином часу фантазія набуває дедалі вільнішого характеру, образні межі її розширюються. Оскільки композиція іменувалася «фантазією», митець мав змогу відійти від канонів, властивих музичним формам. Тому його не можна було звинуватити в порушенні усталеної музичної структури, оскільки фантазії її не мали. У фантазії композитор презентує слухачеві головну музичну тему на самому початку твору, дані — ніби імпровізує на задану тему, змінюючи засоби музичної виразності. Митець продовжує музичний розвиток так, як підказують йому серце, власні почуття й емоції, уява і фантазія.
Слухання Фантазії ре мінор В.А.Моцарта у фортепіанному виконанні й виконанні оркестру під керівництвом Поля Моріа.
Слухання симфонічної поеми «Фінляндія» Я.Сібеліуса.
Відомий композитор Ян Сібеліус увійшов в історію симфонічної музики як творець жанру програмної симфонічної поеми. Ця назва викликає миттєві асоціації з атмосферою поезії і наочно відображає зв'язок музики і літератури. Жанру поеми, які фантазії, притаманний вільний розвиток музики.
Співаємо пісню "Мамині руки"
Чекаю попередні домашні завдання не всі надіслали!!!!!!
Комментариев нет:
Отправить комментарий